Форум Православного Христианского чата

Завдяки протекції команди засновників православно-християнського чату маємо спромогу радіти присутності один одному і на форумі. Пишіть сюди, друзі, про свої новини! Радіймо справам Всевишнього!!! Амінь...

_




КОРІННЯ НАШЕ...


Майже всі цивілізовані народи вишукують у своїй історії відомості про Боже походження. Євреї горді з того, що є народом Богообраним. Угорці пишаються, що є дітьми від діви Марії. Французи, португальці, голандці тішаться з того, що вони є галілеїтянами, як Ісус... А хто є ми, українці? Звідки віра наша православна взялася? Коли світло віри Христової сягло нашої землі, нашого народу? Я вирішила розпочати писати до форуму з аналів... Не гнівайтесь ті, хто думає, що мої розвідки давно відомі всім , а тому - нецікаві.


Частіше стверджують, що віру Христову нашому народові прищепив 988 року перший князь Володимир Святославович. Влітку ми відзначатимемо цьому Річницю!!! Насправді, він віру православну лише відверто узаконив, визнав офіційно те, що мало місце сотні років перед ним, ще з апостольських часів.


Так, християнською була Таврида, яка межувала із грецькими землями. Узбережжями Чорного моря проповідував брат Петра - апостол Андрій, якому в уділ припала Скифія, заселена нашими предками. Достовірно відомо про життя святого Климента і той факт, що наприкінці І-го сторіччя він у Херсонесі мав чисельну християнську громаду. У Криму в ті часи жили готи, котрі сповідували християнство і мали своїх єпископів. Місіонери від Івана Злотоустого будували церкви у гирлі Дунаю, Дніпра, Дністра - на землях наших племен: Угличів, Тиверців та Полонян. Так віра Христова закорінилася на землі нашій, аби з неї вже ніколи не перевестись!


Найбільш вагомим фактом християнства доісторичної доби нашого народу є відомості проповідництва апостола Андрія, який, плаваючи угору Дніпром, сягнув гір, які звуться нині Київськими кручами. Втомившись, пристав переночувати, а коли вранці побачив навколишню природу, то його перші слова були: "Дякую Богу за таку красу!!!" Поблагословив апостол Андрій гори ті, зійшов на них і, помолившись Богу, поставив хреста. У давньому Літописі цитують благословення Андрія: "На горах цих засяє ласка Божа. Постане тут місто велике, й Бог побудує багато церков." На тім місті пізніше постав Київ!


Апостол Андрій доплив Дніпром аж до країв теперішнього Новгорода. Його дуже дивувала традиція лазень у тамтешніх мешканців. Він описував, як люди добровільно самі себе мучать: паряться, б'ють себе віниками з берези аж до присмерті, а потім вилазять насилу живі й обливаються холодною водою, і - ніби знову оживають...


Отже, основоположником нашої православної віри є апостол Андрій Первозванний! Це нас має багато до чого зобов'язувати. Бо Церква наша православна - Первозванна, покликана до Божого сумління апостолом - учнем Христа. Тим більше ми маємо берегти святу віру нашу! Амінь!!!



_

_




ВІРУЙТЕ....


Віруйте у Бога, віруйте в життя.
Віруйте у чисті, ніжні почуття.
Віруйте в прийдешнє, віруйте завжди.
Віруйте, залишим на землі сліди.
Віруйте у вітер, віруйте в грозу.
Віруйте в дівочу радісну сльозу.
Віруйте, безмежно віруйте на вік.
Віруйте....

Віруйте у долю, віруйте в любов.
Віруйте, що день цей не дарма прийшов.
Віруйте у сонце, віруйте в тепло.
Віруйте у щастя - те, що вас знайшло.
Віруйте у вітер, віруйте в грозу.
Віруйте в дівочу радісну сльозу.
Віруйте, безмежно віруйте на вік.
Віруйте....

Віруйте всім серцем, віруйте у хрест.
Віруйте, здолаємо свій Еверест.
Віруйте в духовність, віруйте в людей.
Віруйте в цю пісню, що з душі іде.
Віруйте у вітер, віруйте в грозу.
Віруйте в дівочу радісну сльозу.
Віруйте, безмежно віруйте на вік.
Віруйте....




_

.


А ЗВІДКИ - БОГ ?..


Як був малим я, перед ніччю
Схотів узнати, звідки - світ,
Чи тимчасове все чи вічне
Спитав дідуся: де одвіт?..

- Все Бог створив!..

- І сонце, й роси?

- Весь Шлях Чумацький, даль зірок,
Пітьму і світло, час і простір -
Все Бог створив. - І цей пісок.
Так-так, з нічого - все навколо.
Це не збагнути. Але - вір...

І замикалось на ніч коло,
"Спи-спи", - моргало стільки зір...

... Я так радів, що усміхалось
життя мені секретом див,
Щоб я все знав, та запиталось:
- А Бога, Бога хто створив?
Того, хто Всесвіту, напевно, дужчий,
хто більший того світу, що створив?..

Дід Яків думкою себе не мучив,
Сказав, щоб я навік завчив:

- Бог вічно був... Бог вічно жив...

Загадки Всесвіту не стало,
Загадка Боженьки постала...


(Василашко)

.


Смерть прийшла к чоловіку'дному і рече:
- Ой збирайся, пішли, чоловіче.

- Ой не хочу, не хочу, ой не час, не пора.
Я ж іще не пожив, хто таких забира?

В мене дітки малі, - заридав чоловік, -
Відпусти ж ти мене хоч на трохи, на рік.

- Не один же ти рік за водою пустив,
Що збудуєш за рік, як за вік не змостив?

- Ой ти грізная смерте, уділ мій тяжкий:
Та пусти ж ти мене хоч на місяць який.

- Чи за місяць багато ти зробиш добра?
Поспіши, чоловіче, бо пора, бо пора.

- Ой ти грізная смерте, всіх сікуща упель,
Відпусти ж ти мене на однісінький день.

- Е! Ти ще зранку заплачеш, згадавши мене.
А під вечір забудеш, що день твій мине.

- Ой ти грізная смерте, невситима жаго,
Відпусти ж ти мене на годину всього.

Я до церкви піду, я свічу запалю,
Я кривавими слізьми гріхи замолю...

- Ой багато ж тобі, чоловіче, молить,
Ой не хватить тобі лиш свічу запалить.

Де ж раніше ти був, чом святих не молив,
Чом же сором тебе за гріхи не палив?

- Ой ти грізная смерте, кинь косу замашну.
Відпусти ж ти мене на хвилинку одну!

Я хоч "Боже помилуй!" гукну в небеса.
Хай відступить твоя невблаганна коса...

Буде Бог милосердний судить, а не ти.
Не здола твоя злоба Його доброти!

І зітхнула кощава, до воріт побрела.
- Бог почув тебе, грішнику, твоя узяла.

Ти цінуй цю хвилину більше всяких багатств:
Знай, що вдруге її вже ніхто так не дасть.


(Яровий)

Здравствуйте, Акира!)

Cоглашаюсь с Вами. Знание истоков нам необходимо. Но есть ли смысл в поиске доказательств своей исключительности? Одни народы услышали благую весть в числе первых, другие – в числе последних. А наша задача, как Вы правильно заметили, - сохранить веру для наших потомков в ее первозданной чистоте.
А еще мне бы хотелось дополнить Вашу статью рассказом о первых мучениках за веру Христову в Киевской Руси.
Было это в далеком 983 году. Будучи язычником, князь Владимир поклонялся идолам и одобрял человеческие жертвоприношения. И вот однажды во имя славы прошлых и торжества будущих побед он приказал принести человеческую кровь на алтарь Перуна. Жребий пал на варяжского мальчика, христианина Иоанна. Отец его, Федор, пытался вразумить воинов, убеждая их, что идолы – это всего лишь дерево. А настоящий Бог – Тот, Кто сотворил небо, землю и все сущее. Но язычники его не послушали. Пытаясь взять силой отца и сына, они подсекли сени дома, где спрятались Федор и Иоанн. Сени рухнули и погребли их под собой .Федор и Иоанн считаются первыми русскими мучениками. Наша церковь причислила их к лику святых и празднует их память 12 июля.
На месте мученической кончины варягов Св. Владимир воздвиг впоследствии Десятинную церковь Успения Пресвятой Богородицы - первый каменный храм Киева, освященный 12 мая 996.

http://days.pravoslavie.ru/Life/life4222.htm

.



Народи (нації) - то є грані Божого Замислу. Тому немає народів перших, чи народів останніх, хто почули Благу Вістку.

Навіть без найменшої, найвідсталішої нації Божий Задум не буде повним, як і той же алмаз не буде яскравіти без найменшої своєї грані, дарма що вишліфована та грань останньою! У цьому Ви праві...

Але вважаю, що усвідомлювати свою значимість таки треба, хоча б тому, аби знати, що свій народ треба БЕРЕГТИ, як і берегти всі інші народи (нації), навіть ті, що занесені у "Червону книгу".

Відносно трагічної загибелі мучеників Федора та Іоана, то я тільки розвожу руками... Ось Вам - підтвердження моєї правоти!!!

Так - багато було жорстокості у світі! Є вона і тепер - не менше... А все тому, що люди не знають і не шукають вийнятковість (исключительность) тих людей, кого вбивають, калічать, вийнятковість тих народів, яких знищують, насилують... Тим самим, вбивці вбивають самі себе!

Єдине спасіння - наша Віра Православна! Вона дає нам розуміння вийнятковості всіх загалом і поокремо. І цим Наша Віра збереже і нас самих!


Во славу Божу!


Akira.



.